Отже… Так, першого Вересня я спокійно зустрівся із старими друзями біля вже нового для мене вищого навчального закладу. Як завжди, і тут мусіло мені насолити життя - я не попав з ними в одну групу! ППЦ довго був обурений…. Ну.. Нехай вже, таке вже життя сталося, я вже привик.. А от що сталося потім - просто не знаєш як назвати. Ми всією групою йшли в “Березіль” на посвячення в студенти. Йду собі, сонце світить, життя наче може бути…  Зупинилися, чекаємо при вході. І тут ні з того ні з сього - в очах чорніє, я падаю в кому. За одну секунду промелькає все життя. Думаю все - певно вмираю я. Раптом почало розвиднятися, то куратор та хлопці мене питають як я і даю води. Проходить пару хвилин і мені значно легшає… Оразливо те, що ті самі “одногрупники”, “друзі” і не тільки кричать: “Казали ми тобі водку не пий!” - ідіоти! Просто немає слів.. . Яка на.. “водка”?  Я від самого ранку один чай пив….

Я опинився в лікарні. Мною трусить, морозить, ломить і голова розколюється…

Виявляється… прикидаєте! я отравився виноградом, най йому не знаю що станеться… Невідому чому я відключився, але факт, що отравився. Лежав вдома один день: температура і ломота в тілі

Зараз стало трохи краще і дорвався до блогу… Скажу вам, обідно коли другові щойно пишеш в аську, а він відписує “пішов ти, наркоша”…. Та ніякий він вже і не друг, і не показував ніколи себе із такої сторони. Очевидно вся група подумала шо я чогось “навалився” і хлопаці стало недобре… Звичайно, вони не прочитають мій блог!

Перші дні мене немає в навчальному закладці.. Не знаю що буде далі… Маю бігти