Archive

Archive for Січень, 2010

Про Всеукраїнський конкурс

січня 31, 2010

Повернувся додому. Їздив на “Всеукраїнський конкурс молоді з інформаційних технологій”, у номінації “Web-програмування”, який цього року проходив у місті Бровари.

Приїхав з зіпсованими нервами, з повним незадоволенням, зі здивуванням та й взагалі … я навіть не можу підібрати слів щоб передати з чим ще.

Коли їхав – думав конкурс державного рівня. Організація мала б бути напевно вищого рівня. Журі – довго думав чим здувувати журі, наскільки воно буде суворе і, мабуть, там будуть найкращі професіонали. Все ж – конкурс державного рівня.

Наскільки я помилявся. Організація – взагалі нульова.

В перший день приїзду 75 людей (це тільки учасників) + їх керівники із різних областей цілий день від ранку сиділи в малесенькому, наче коробка, актовому залі.

Усі помаленько сходили з розуму до вечора. Це ж можна реально довбанутись – сидіти пів доби в одному положенні на кріслі нічого не робивши. В приміщенні немає чим дихати, всетаки скільки людей ж там сидить.

Нарешті прийшов вечір, яке ж щастя. У них по розкладу написано: “поселення в готель”.

Якби ж воно було все так буквально :) Повезли старим ледь-їдучим автобусом часів СРСР (куди всі ледь влізли) до дотопотних гуртожитків.

Поселили нас – 1 поверх, 6 людей у нас в одній коробчній кімнаті, жодного комфорту взагалі, пилюки стільки що ніс просто дре і червоніється, зі стелі падає той же самий пил (я так і не зрозумів що то за стеля, якась металева з дірочками).

Лягли спати, всетаки виснажені. Ага – фіг вам :) За вікном кімнати прибиральниці дивляться телевізор, катаються на швабрах, обговорюють покупку сковорідок (навіть не думаючи що може хтось хоче спати).

Звичайно, що на прохання трішки тихіше нічого не сталося (може вони взагалі української не розуміють :) ).

Другий день. Пів дня чекаю поки буде захист домашнього завдання в моїй номінації.

В правилах і положенні конкурсу пише що оцінюються сучасні технології розробки веб-сайтів, а саме: AJAX, jQuery, Flash, PHP, MySQL, CSS, дотримання стандартів коду ну й багато чого іншого.

Ага, це вони, мабуть, просто скопіювали з положення конкурсу минулого року.

Комп’ютери на яких ми маємо захищати домашнє завдання: не містять жодного Web-сервера, жодного сучасного браузера (лише ІЕ, хоча потім вже учасники встановили по мінімуму FireFox).

Журі – це окрема теми від якої мене кинуло просто в мороз :) Журі не компетентне в жодній перерахованій вище технології веб-сайтів. Це не професіонали в галузі веб-сайтів, це взагалі … буде добре якщо то були викладачі інформатики, але я вагаюся.

Жодного з цих пункту журі взагалі не оцінило – оскільки журі не є компетентним у даній сфері взагалі.

На прохання відкрити внутрішній код сайту журі завмирає ) Не знає що робити, тоді хтось з учасників підказує щоб відкрили в Блокноті – вуху, відкрили. Але що з того, якщо вони не знають що таке код сайту :)

Словом, я не буду це все описувати, але думаю, що Ви зрозуміли що тут взагалі оцінювання йшло чисто “на око” і все.

Журі навіть не знає, що щоб відкрити головну сторінку сайту треба відкривати index-файл – і це ж не я один бачив, це бачили усі і тихо посміхалися.

Фактично, як оцінювалися роботи: подобається члену журі / не подобається – і це за їхніми власними мірками, оскільки вони не мають уявлення про актуальність дизайну на сьогоднішній день та й взагалі, маю сумніви, що у них великий досвід серфінгу по сайтах у інтернеті.

Які сайти “рулили” для журі – синій фон, зелений текст, коричневий колір посилань. Ось це для журі було просто бомбою :)

А мій W3C код із використанням лише <div> тегів та виключно CSS-технологій, дизайн який є актуальним на даний день із зручним юзабіліті та навігацією нікому із журі не припав до “ока” :)

Окрема історія з веб-серверами. Коли певний відсоток учасників сказали що їм, щоб продемонструвати сайт потрібно встановити локальний сервер була крута і убивча фраза від головного члена журі: “А шо ета такоє ви прінєслі? Какіє-та ДеНвЄри? Ета шо такоє, я такове нє разрєшала!!!111″ :) – думаю вам все з цього стало ясно про компетентність?)

Я запитав чи можна тоді продемонтсрувати роботу із свого ноутбука, відповідь не застигла: “В правілах ясна указана – дєманстріривать со сваіх УеСбЕ-параталав”. Учасники просто не втрималися і протягом всього конкурсу слово “уесбе-партали” стало найпопулярнішим жартом :)

На запитання одного з керівників: що Ви оцінюєте під пунктом “технічна реалізація”?

Ми просто загнули журі в ступор. 5 хвилин роздумів, відповідь: “Шоб многа тєкста била”.

=)

Хлопець із команди від Тернополя який був в номінації “Програмування” був не менш у шоці :)

За лічені години до проведення конкурсу на їх комп’ютерах не стояло жодного середовища програмування, коли учасники склали список софту який їм потрібен знову почався “дім імені Петросяна”, голова журі зачитує, цитую:

- Вісуал Басік, Се два плюса, Фре Паскал…. Візуал Басік?? А шо ета такоє? Нє, я такова нє разрешаю.

Фраза “сЕ два плюса” вибила нас з рейки і ми просто валялися на підлозі :)

Власне, от вже після отаких-от ситуацій нам стало все ясно і про конкурс, і про журі і про “уЕсбе-портал” в тому числі = )

Думаю не варто продовжувати, все вже ясно цілком :)

Ще розкажу окремі моменти про українську мову. Гадаю, що якщо я скажу, що 80% учасників розмовляли на російській та організатори і члени журі самі ж на ній розмовляли то рідна милослівна державна прекрасна українська мова там взагалі не поважалася.

Коли учасник говорив українською вирази обличь журі дещо психологічно мінялися. Та й взагалі, інші учасники тихенько називали нас “Бендерівцями”.

Дякую журналістці місцевого каналу яка брала у мене інтерв’ю і одному педагогу за те що похвалили мою чисту українську мову – приємно. Добре що хоч декілька людей знайшлося які це цінують.

Не сподобалася мені відверта брехня голови журі. В день презентації домашнього завдання членів журі було 2 + голова журі, на наступний день нам сказали робити це ще раз бо появився новий член журі о_О

А чи не порушення це правил, люди? Коли захист вже пройшов, бали виставлені а тут новий член журі з неба звалився.

Я в той день свого домашнього завдання власне не брав із гуртожитку, і це що я винен чи що? Це маразм.

Коли ми спокійним тоном з ними про це поговорили то голова журі почала шарпати мене за руку, зриватися, кричати і підвищувати тон. Людина просто неадекватна.

Вирішила мені занулювати домашнє завдання за це. Нууу, фактично не за це, вони придумали іншу причину щоб його занулювати але підштовхом до цього було звичайно те що я їм трішечки пояснив їх же правила.

На наступний день, звісно ж, бачивши мене у них це викликало відразу.

Словом, не буду продовжувати бо таких аспектів просто сотні. Взагалі дуже багато було своїх моментів.

Сенс не в тому, просто знайте як це було, зробіть собі певні висновки.

І на кінець: перші місця віддали, звісно, хлопцям із шаблонами, із CMS на кшталт Joomla або DLE, ну і сайтам на фреймах з чорним фоном і нечитабельним текстом, ну або ж синім фоном і зеленим текстом – в цьому дусі :)

Дякую за увагу.

Кому цікаво – положення і прізвища усіх організаторів та журі: twi.com.ua/inf.doc

Некатегоризовано

Інтернет-друзі та соціальні мережі

січня 21, 2010

Інтернет став настільки невід’ємною частиною нашого життя, що, думаю мало людей можуть уявити собі життя без нього.

Частина людей яка не тільки переглядає сайти, але й веде активне онлайнове життя думаю зустрічалася з таким терміном як “друзі по інтернету”.

Спочатку це звичайне знайомство, переписка. Але можуть йти роки і це може перетворитися у справжню дружбу.

Ну, не знаю як особисто у кожного, але щодо себе можу сказати що знаю саме із інтернету людей вже по 3-4 роки які стали реальними друзями, знайомими і так далі по списку.

Інтернет-дружба цілком реальна. Ви знаєте, після стільки років переписки можна цим людям спокійно розповідати те про що інші зовсім й не дізнаються, і абсолютно не хвилюватися про витік інформації чи щось в цьому роді.

Найцікавіший момент – це коли вперше бачишся з цими людьми в офлайні, в реальному житті.

Рік таких зустрічей для мене був саме 2009-тим.

Щоб хтось виявився не тим за кого себе представляв, чи був зовсім іншою людиною ніж в інтернеті – такого не було : )

Так, спочатку SEO-зустріч в Львові, потім вже більше одиничні зустрічі.

Історії знайомства з цими людьми досить різні і дуже цікаві :)

Що тут сказати, багато з цих людей всетаки стали моїми друзями й в офлайні і ми тепер бачимося постійно.

Всетаки, інтернет велика штука.

Декілька слів про соціальні мережі – чесно кажучи не розумію такого паскудного відношення до vkontakte.ru.

Саме завдяки ньому я знайшов друзів дитинства, старих однокласників, родичів і взагалі людей яких не бачив навіть десятками років.

Уявіть емоції чи здивування, коли не бачивши людину років 5-6, а може й з десяток вона тебе долучає в друзі і пише що ще й пам’ятає, після такого сплину років.

А можливо без цієї “тупої” соціальної мережі Ви б всетаки не побалакали про життя зі старими-новими знайомими.

Тому моє відношення до такого роду мереж склалося скоріше позитивне.

Коротко розкажу про момент, який мав місце в житті, і винуватець всьому той же vkontakte.ru.

В друзі долучає тоді ще зовсім незнайома дівчина, одразу кидається в очі що дата народження і рік повністю співпадає з моєю, одне місто.

Спочатку звичайна переписка. Згодом доходимо до того що ми народилися в одному звісно ж роддомі, майже в один час, і наші батькі тоді ще й знайомі були, в тодішньому СРСР.

Ну, можливо нічого неймовірного, але все ж, погодьтеся, досить цікаво дізнатися про так людину більше.

Не будемо вдаватися в деталі, але скажу лишень що багато в нас схожого і в сплині років ми найкращі друзі й в реальному житті і постійно бачимось.

Знову ж повторю фразу, якби не цей контакт цього ж напевно б не було :)

Сила ери інформаційних технологій. До зустрічі в записах ;) Read more…

"Щоденник" , ,