Гітара

жовтня 3, 2010

У блозі я вже неодноразово писав записи про музику. Про її роль в житті і взагалі сутність її для нас.

Давно не писав сюди. Пишу сюди зазвичай лише тоді, коли приходить натхнення. Тема і текст публікації приходять дивним чином самі, хочеться пошвидше клавіатурою вилити їх в літери.

Для когось не секрет, але хтось й не знав – я граю на гітарі. Не так давно, приблизно від весни.

Усе починалось із абсолютного незнання нічого ні в гітарі, ні в музиці зокрема (ну, щось там в голові все-таки було).

Але маленька мрія (так, саме маленька мрія, яка раптово заполонила мене) навчитися грати на гітарі не великими, проте вправними кроками перетворилася в повну реальність.

Перше затискання акордів, вивчення нот на струнах, спухші пальці, потім облізаюча шкіра (вже п’ять разів).

Одного дня відкрив для себе медіатор, звук, виявляється, від нього чіткий, і значно краще та легше грати ритми акордами.

Перша пісня, яку навчився грати на гітарі: “Океан Ельзи – Квітка” :) Не зовсім легка пісня для новачка.

Гітара моя – класична Yamaha C40. Така ось вона:

Yamaha C40

На сьогоднішній день грав на багатьох гітарах і хочу сказати, що на мою думку у неї дуже красиве звучання, іноді його навіть не порівняти з іншими.

Так, на класичних гітарах не грають медіаторами (ну це так, в загалом прийнятих правилах, є й, що грають) і створені вони для класичної пострунної гри, проте моя Ямаха справляється із всім.

Хороший звук і при грі акордами. Не легко було навчитися брати баре (гриф товстий і широкий), але зараз воно легко береться.

Трохи познайомився з людьми, котрі грають на гітарах, перебрав досвіду, багато вчився сам і грав щодня (мені шкода сусідів). Так прийшли такі нові для мене терміни, як: квінта, септ-акорди.

Нічого не вчив з книжок. Не знаю добре це чи погано (думаю, що ще варто буде прочитати й хорошу книжку по музиці й зокрема гітарі). Усе прийшло з досвідом. І, приблизно, за півроку добився дуже навіть хороших результатів.

Треба було йти далі і співати під гітару :) Спочатку це було проблемою – до цього ніколи, взагалі ніколи не співав, нічого. Перші рази були навіть не співом, це було щось тихеньке, незрозуміле. Але й тут, якщо потренуватись можна навчитись – головне слух :) ) А ще добре підібрати тих виконавців, які підходять по тембру голосу.

Усе розвивалось. Купив медіаторну коробку, бо вони так і губились. З’явилась пристрасть колекціонувати медіатори, різні всі, цікаві. Придбав і ремінь. Можна виходити на вулицю з капелюшком та заробляти :)

До речі, нещодавно подарували медіатор Fender, з Америки привезений. Я не кажу, що це щось неймовірне і круте, але, принаймні, в моєму Тернополі я не бачив такого і він гідно поповнив мою колекцію. (Сергій П., дякую).

Гітара стала невід’ємною частиною життя. Так само, як Вас всіх затягує комп’ютер, інтернет і уся ця інша зараза – так само й мене гітара. Важко втриматись і не пограти.

Коли сумно, коли не маєш чим зайнятись, коли весело, коли треба креативно розважити гостей, на природі, в друзів, будь-де і будь-коли хочеться взяти в руки гітару і заграти.

Чудовий інструмент.

Зараз вже хочу електро-гітару, таку (хоча, ще не визначився точно):

На електро можна виробляти вже значно віртуозніші та ейфоричніші речі :)

А ще, мабуть, я не проти звичайної акустичної гітари із залізними струнами. Люблю дзвін залізних струн, проте й обожнюю м’який звук моїх нейлонових.

Упринципі, на мою думку, класична гітара по звуку – найкраща (суджу по своїй Ямасі та досвіді порівння з іншими), але, звісно, для класичної гри. Сучасна музика потребує акустики і ритмів.

Багато хто каже мені: “Ти потратиш на музику значну частину життя. Час – це гроші. Ти не заробиш на музиці, адже у тебе зовсім інша професія і неводомо, як воно складеться потім. Може ти й не матимеш часу взяти в руки гітару. Вона припаде пилом.”

Не для цього граю. Для душі. Для свого задоволення. І не шкода часу.

Хотів цим всім сказати, що музика – це дещо прекрасне в цьому світі. А коли ти твориш її сам – це значно захоплююче.

"Щоденник" , ,

Літо

серпня 17, 2010

Літо

Привіт!

Радий знову Вас тут бачити. Не писав я сюди усе літо.

Спочатку сесія, безліч заморок з навчанням. Потім літо.

Мабуть, найкраще в житті літо.

Вирішив взяти відпустку від усього. Та вже треба повертатися. Коли нічого не робиш і не розвиваєшся, то вже й деградувати починаєш.

Скоро на навчання. Скоро осінь, і кінець мого сімнадцятого літа. Хотілося б все ж, щоб воно не закінчувалось ніколи.

Чекайте нових записів. Сова знову виходить на роботу : )

"Щоденник"

Таланти

травня 20, 2010

Таланти

У Вас є талант до чогось? Думаю, що мабуть кожна людина у певній степені в чомусь талановита.

Можливо, деякі люди свою здатність просто не можуть (чи то пак не хочуть) проявляти.

Робити улюблену справу і проявляти у ній свою здатність – це чудово.

Знаєте, колись я малював. Малював, малював, малював. З самого дитинства малював і малював.

Продовжував це робити довго, завжди приймав участь у дитячих конкурс. Дуже любив пошту і загалом процес отримання та відправлення листів : ), тому часто надсилав свої творіння саме нею.

І не марно. Часто вигравав. Коли ще був у п’ятому класі школи виграв спільну акцію від одного з журналів та “Нового каналу”. Отримавши телеграму про це був, власне кажучи, дуже здивований. Поїздка в Київ (вперше в Києві) – екскурсія – вперше в МакДональдсі – Глобус – програма “Підйом” – фото на пам’ять з тодішнею ведучою Анастасією Касіловою. До речі, то було 19 грудня, і тоді, ще встиг побувати на майдані та отримати від самого Ющенка пачку цукерок. Про ще міг мріяти тодішній школяр : )

Продовжимо тему запису. Життя, йому властиві зміни. Звісно, що воно мінялося. І дійшло все до того, що я малювати взагалі перестав. А я вже було хотів почати займатися цим професійно.

Вже навіть не можу сказати скільки років я нічого взагалі не малював. Багато.

Цікаво, якщо спробувати знову щось намалювати, вийде?

Думаю, що вийде, головне не боятись : )

Люблю людей які частково присячують своє життя своєму хоббі, таланту, вмінню. Це прекрасно.

Грати на фортепіано, плавати наче дельфін, ідеально передавати дійсність на полотно.

Усіх об’єднує одне – вони роблять це постійно.

Що робите Ви? ;)

Read more…

Думки , ,

Субкультури

травня 3, 2010
Субкультури

Яке ваше відношення до субкультур?

Мені воно все якось далеко в стороні, але, по-моєму, тут, в декотрих випадках просто співчувати треба :)

В кожної субкультури свої правила, стиль одягу, манери. Свої “компанії”, “території”. По-моєму, маразм, люди.

Розумію, якщо це підлітки – перехідний вік. Колись їм на голову впаде щось важке і одумаються (може (мабуть)). Але ж бувають й унікали винятки – дорослі бугаї які теж таким хворіють.

Зараз на вулицях дуже сильно домінують “ранєтки“. Думаю всі знають про кого я?) Але тут, здається, в них вікова категорія стабільна, і як казав хтось із моїх знайомих: “колись вони стануть прекрасними дамами” :)

Хочеться висловити окреме співчуття гопам. Хоча, якщо розуму небагато, чи навіть, якщо розум є, але дурості в голові хватає, то що їм ще робити, як не гуртуватися разом. Сьогодні, до речі, мав дуже цікаву розмову з представниками цієї субкультури. Так ось, виявилося, що я не “чьоткій пацан”, бо гуляю не в своєму районі і тим сам свій район “продаю”.

Мега-дебілізм :-D

Я тут просто не маю що коментувати. Знаєте, дуже влучний вислів є такий старий: “Не всіх дурних війна забрала”. В яблучко.

Але от що Вам хочу сказати, так це те, що є субкультура яку я поважаю – sXe.

Straight edge (англ. чітка межа, скорочено sXe) – більш філософське відгалуження панк хардкор-контр-культури, політико-світоглядний рух, характерними рисами якого є повна відмова від наркотиків (включаючи узаконені алкоголь і тютюн), розбірливість в статевих зв’язках, а також політичні погляди, характерні всьому панк-руху.

А що, молодці. Приємно коли люди розуміють, що алкоголь та сигарети це отрута і добре розуміють свою життєву позицію.

Взагалі, хай собі робить кожен з себе що захоче. Це справа особиста. Але не треба зачіпати своїми дуростями мене й інших.
Read more…

"Щоденник", Думки

Lviv Twevent #4 – відбувся

квітня 11, 2010

Вчора в 5 ранку прокинувся, зібрався та поїхали на поїзд, разом із @LidkoO та @MustangUA.

Наче дуже швидко приїхали у Львів, бо, здається, нудьгуватися не доводилося.

Ось наприклад одне із вбивань часу - малював портрет. Реалістично вийшло, чи не так? :D

Ось наприклад одне із вбивань часу - малював портрет. Реалістично вийшло, чи не так? :D

О 10 годині ранку вийшли з потяга, побачили стоячий пустенький трамвай, прискорили хід, аби встигнути на нього, щоб не поїхав. Забігли, після нас забігло ще не мало людей. Стоїмо хвилин 5, трамвай стоїть нерухомо, водія нема :) Чекаємо десь ще стільки, лиш тоді до нас доходить, що то не зупинка трамваїв і він, очевидно, зупинився там якраз таки щоб на нього не сідали чи то на перерву чи то через поломку :-D

Вийшли з трамваю жартівливою фразою “це муляж”, і з нами вийшли всі решта :)

На зупинці не дуже далеко від того місця вже чекав трамвай, саме того ж номеру. Швиденько сіли і вже їхали у Центр, до Оперного театру, де мали зустрітися з @Vovanada та @kasanka.

До речі, погода була волога, але нормальна, суха. Я мав чудову надію що вона такою й збережеться протягом всього дня (та не тут то було).

Пішли до ратуші, де мали почекати на @_NAVkA_ та @_ItsOnlyMe_ , і, Ви вже певно здагадалися? :) Піднялися, звісно, на ратушу. Розімнули ноги до квесту. Особисто туди піднімався вже багато разів, але з нами й були такі що в перше.

Спустилися, внизу вже чекав @Sidirom. Пішли безпосередньо на місце події – “Кафе кафе”, якраз там неподалік.

Зайшли, в середині безліч народу, ледве знайшли де сісти, але все ж якось помістилися. Пройшли реєстрацію, приємно здивувало що всі бейджі з нікнеймами вже були “заполіграфовані” і з готови шнурками на шию.

Далі – екскурсія під дощем, на яку пішли зовсім не всі, багато залишилися сидіти в теплому і сухому кафе.

Ми пішли і десь годину мокли. Але то нічого :)

На цьому фото дощ якраз на декілька хвилин вщух : )

Розпочався сам квест, дали карти, перше завдання, квадрат в якому треба виконувати завдання.

Суть була приблизно в тому, що в завдання була зашифрована будівля яка на собі містить скульптуру птаха, потрібно було якомога швидше до неї добігти, сфотогравувати і надіслати своєму куратору, дірект-меседжом отримати в тві наступне завдання. Не виконавши одного завдання не отримаєш наступного.

То моє єдине фото з квесту, тому, що ми реально бігали і неможливо навіть було витягнути фотоапарат :)

То моє єдине фото з квесту, тому, що ми реально бігали і неможливо навіть було витягнути фотоапарат :)

Поганяли під крутою зливою на славу. Карти мокнуть, мобілка глючить, мокро, всі брудні – все як завжди :)

Словом, розгадали десь 9 завдань, і їх відповідно зафотографували, в різних частинах місцевості. Кілометрів намотали на славу, і мабуть, надовго запам’ятали на яких будинках Львову є кам’яні птахи.

Прибігли в “Кафе-кафе”, оголосили, що наша команда зайняла 3-е місце в квесті. Приємно.

До речі – прибігли усі мокрі, ще не встигли висушитися, як вже треба було йти на нагородження. Бугага, мені дуже цікаво буде побачити фотки :D

Оськільки я зареєструвався на твівент в першій п’ятдесятці, як організатори й обіцяли – отримав подаруночок :) це був фірмовий коктейль від кафе, до речі, дуже смачний.

Далі було 140 секунд слави, вікторина, поседеньки. Толком і не встиг зі всіма познайомитися, поспілкуватися, дуже багато часу зайняв квест. Але загалом – було круто. Організатори дуже добре постаралися, за що їм величезна подяка ;)

Висушили голови нарешті, ближче вечора пішли щось попоїсти та на поїзд.

Взагалі – враження тільки позитивні, і хотілося б приїхати знову, та звісно, ще раз подяка організаторам, а особливо Тарасу та Містеру Петручіо (“Яндексу”) :-D

Пробачте за якість та кількість фотографій – усі наші фото ми залиємо в один альбом і викледмо посилання, а також дана стаття, можливо буде оновлена фотографіями.

До речі, наша команда, мабуть, була наймолодша на івенті :-P

P.S. Хто не знає, сам я на твіттері – @werter і на твівент в мене був симпатичний котик на бейджику :) Read more…

"Щоденник", Інтернет, Події, Цікаве , , , ,

Про професію

квітня 4, 2010

Спонсор запису: В Рахівському районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви. У селі Середнє Водяне дерев’яна Миколаївська церква та дзвіниця були побудовані у 1428 році і є найдавнішими із культових споруд на Закарпатті і Україні.

Ні для кого не секрет, що навчаюся у одному із навчальних закладів міста Тернополя, професія зветься на кшталт “технік-програміст”.

Чому я обрав саме її? Взагалі, варіантів було декілька. Цікаво було б піти на філологію. Люблю мови, дуже. А ще дуже люблю українську, і мені подобається вимова моїх знайомих які вчаться на факультеті “Української філології” : )

Але я з дитинства безпосередньо пов’язаний з комп’ютерами. Здається, техніка в хаті з 98-99 років, якщо не помиляюся.

Та й чом би і ні. Мене цікавить цей напрям, і я знаю що з ним мені не буде нудно.

Напрям інформаційних технологій, зокрема програмування, веб-програмування, веб-дизайну – те що мене цікавить зараз.

Хоча, давно сказав собі, що мабуть не буду розробником софту, бо позиціоную себе у веб-напрямку, проте життя може всяко повернути.

На свій вік знаю дуже чимало. Але це все мізер, в порівнянні з тим, що треба знати, щоб стати успішним.

Працювати у якійсь веб-конторі та все життя за зарплату одного рівня мені не хочеться.

Тому, що можу сказати – треба розвиватися, вчитися, розвиватися і знову вчитися.

Дуже багато часу зараз займає навчання в закладі і вчити треба часом дуже багато непотрібного. Усе воно звісно в житті згодиться, але часу не хватає на це все.

Тому, зараз починаю вчити дуже багато теорії по алгоритмах, структурах пам’яті, принципах роботи усього і хочеться вивчити якусь мову програмування більш низького та складнішого рівня, щоб мати поняття як це все працює. Бо на PHP далеко не заїдеш, хоча в ньому я досягнув в ньому вже дуже великих успіхів :)

І треба не забути поставити свіжу Ubuntu, яка до речі нещодавно потерпіла ребрендингу ;) Масдай клята Вінда.

А, і ще треба якось реорганізувати графік розподілу часу протягом дня, треба розприділити: навчання у ВУЗі, відпочинок, роботу, і навчання своє, ну і ще кудись в перервах сон вставити : )

"Щоденник" , ,

Петабайт

березня 23, 2010

Петабайт
via mauzer

Петабайт (Пбайт, ПБ) м., скл. - Одиниця виміру кількості інформації, що дорівнює 250 стандартним (8-бітовим) байтам або 1024 терабайт. Застосовується для зазначення обсягу пам’яті в різних електронних пристроях.

1 петабайт можна представити як:
1024 терабайт,
1 048 576 Гігабайта,
1 073 741 824 Мегабайта,
1 099 511 627 776 кілобайт,
або 1 125 899 906 842 624 Байта.

Рекорди, Цікаве ,

Обман мозку. 10 трюків

березня 16, 2010

Спонсор запису: Плануєте відвідати Львів? Квартири подобово у Львові – це хороша альтернатива звичайному готелю

Розум є та сторона інтелекту та свідомості, яка сприймається як комбінація думок, сприйняття, пам’яті, емоцій, волі й уяви, включаючи всі несвідомі когнітивні процеси. Розум проявляється як суб’єктивний потік свідомості. Нейроанатомісти зазвичай вважають, що мозок є ключовою складовою того, що ми називаємо розумом. Мозок людини жартує з нами кожного разу, коли це можливо. Ви можете фактично не сприймати навколишню реальність чи можете відчувати запахи, яких насправді немає. Настав час зіграти жарт із людським мозком. Запевняю, всі викладені тут методи абсолютно безпечні. Read more…

Цікаве ,

Життя базується на помилках

березня 6, 2010

Скільки не живеш, а все життя вчишся на помилках.

Не дарма кажуть: “Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься”, чи будь-як по іншому, але із тим самим змістом.

"Щоденник", життя , ,

Глобальні думки

лютого 14, 2010

Мені не так вже й багато років. Думаю що однолітків у моєму мало що цікавить з того, що цікавить мене.

А цікавлять мене останнім часом дуже глобальні та вселенські думки, роздуми та ідеї.

Стереотипічно зараз усім треба добре, ну або просто хоча б закінчити навчальний заклад (чи то школа чи то він вищий), комусь по “престижній професії”, комусь можливо по професії яка подобається, а комусь всеодно по якій аби закінчити. Влаштуватися на певну роботу і буденно працювати. Хтось за мізер, хтось можливо і за нормальні гроші.

Ні, не у всіх так, звісно.

Мені подобається моя професія, але просто отримати дипломи і лише з обмеженими вузівськими знаннями піти працювати на шарашкіну роботу мене не влаштовує.

Якщо отримувати професію, то отримувати її гідно, приклавши зі своєї сторони чималі зусилля (я не про ідеальні оцінки чи щось на кшталт цього, це все туфта).

Не обмежуватися лише програмою навчального закладу. Розвиватися, розиватися, і ще раз розвиватися.

Мене цікавить сфера інтернету, інформаційних технологій, web-програмування і в меті все більш глобальні проекти.

Так, були провали, певні невдачі і негеніальності ідей. Зараз, глибоко все зрозумівши у мене зовсім інші плани.

Те, що провертають у серйозному віці я хочу провернути зараз.

Те, чого добиваються після важких років праці я хочу добитися зараз.

Не хочу завжди на когось працювати. Треба забивати свою нішу у цьому великому світі хоча б для того щоб забезпечити собі феєричне майбутнє.

Треба закінчити даний курс – і попереду дуже серйозне літо за яке неодмінно мушу оживити хоча б мінімально один із планів.

Хто не ризикує – той не п’є шампанського. Хто не добивається – не отримає.

"Щоденник", Думки ,