Гітара
У блозі я вже неодноразово писав записи про музику. Про її роль в житті і взагалі сутність її для нас.
Давно не писав сюди. Пишу сюди зазвичай лише тоді, коли приходить натхнення. Тема і текст публікації приходять дивним чином самі, хочеться пошвидше клавіатурою вилити їх в літери.
Для когось не секрет, але хтось й не знав – я граю на гітарі. Не так давно, приблизно від весни.
Усе починалось із абсолютного незнання нічого ні в гітарі, ні в музиці зокрема (ну, щось там в голові все-таки було).
Але маленька мрія (так, саме маленька мрія, яка раптово заполонила мене) навчитися грати на гітарі не великими, проте вправними кроками перетворилася в повну реальність.
Перше затискання акордів, вивчення нот на струнах, спухші пальці, потім облізаюча шкіра (вже п’ять разів).
Одного дня відкрив для себе медіатор, звук, виявляється, від нього чіткий, і значно краще та легше грати ритми акордами.
Перша пісня, яку навчився грати на гітарі: “Океан Ельзи – Квітка” 
Не зовсім легка пісня для новачка.
Гітара моя – класична Yamaha C40. Така ось вона:
На сьогоднішній день грав на багатьох гітарах і хочу сказати, що на мою думку у неї дуже красиве звучання, іноді його навіть не порівняти з іншими.
Так, на класичних гітарах не грають медіаторами (ну це так, в загалом прийнятих правилах, є й, що грають) і створені вони для класичної пострунної гри, проте моя Ямаха справляється із всім.
Хороший звук і при грі акордами. Не легко було навчитися брати баре (гриф товстий і широкий), але зараз воно легко береться.
Трохи познайомився з людьми, котрі грають на гітарах, перебрав досвіду, багато вчився сам і грав щодня (мені шкода сусідів). Так прийшли такі нові для мене терміни, як: квінта, септ-акорди.
Нічого не вчив з книжок. Не знаю добре це чи погано (думаю, що ще варто буде прочитати й хорошу книжку по музиці й зокрема гітарі). Усе прийшло з досвідом. І, приблизно, за півроку добився дуже навіть хороших результатів.
Треба було йти далі і співати під гітару Спочатку це було проблемою – до цього ніколи, взагалі ніколи не співав, нічого. Перші рази були навіть не співом, це було щось тихеньке, незрозуміле. Але й тут, якщо потренуватись можна навчитись – головне слух ) А ще добре підібрати тих виконавців, які підходять по тембру голосу.
Усе розвивалось. Купив медіаторну коробку, бо вони так і губились. З’явилась пристрасть колекціонувати медіатори, різні всі, цікаві. Придбав і ремінь. Можна виходити на вулицю з капелюшком та заробляти
До речі, нещодавно подарували медіатор Fender, з Америки привезений. Я не кажу, що це щось неймовірне і круте, але, принаймні, в моєму Тернополі я не бачив такого і він гідно поповнив мою колекцію. (Сергій П., дякую).
Гітара стала невід’ємною частиною життя. Так само, як Вас всіх затягує комп’ютер, інтернет і уся ця інша зараза – так само й мене гітара. Важко втриматись і не пограти.
Коли сумно, коли не маєш чим зайнятись, коли весело, коли треба креативно розважити гостей, на природі, в друзів, будь-де і будь-коли хочеться взяти в руки гітару і заграти.
Чудовий інструмент.
Зараз вже хочу електро-гітару, таку (хоча, ще не визначився точно):
На електро можна виробляти вже значно віртуозніші та ейфоричніші речі
А ще, мабуть, я не проти звичайної акустичної гітари із залізними струнами. Люблю дзвін залізних струн, проте й обожнюю м’який звук моїх нейлонових.
Упринципі, на мою думку, класична гітара по звуку – найкраща (суджу по своїй Ямасі та досвіді порівння з іншими), але, звісно, для класичної гри. Сучасна музика потребує акустики і ритмів.
Багато хто каже мені: “Ти потратиш на музику значну частину життя. Час – це гроші. Ти не заробиш на музиці, адже у тебе зовсім інша професія і неводомо, як воно складеться потім. Може ти й не матимеш часу взяти в руки гітару. Вона припаде пилом.”
Не для цього граю. Для душі. Для свого задоволення. І не шкода часу.
Хотів цим всім сказати, що музика – це дещо прекрасне в цьому світі. А коли ти твориш її сам – це значно захоплююче.
