Відпочинок в Солотвино
Мабуть, дехто із Вас помітив мою відсутність в мережі. Так, я, неочікувано навіть для себе, якось дуже швидко поїхав на відпочинок, навіть не встигнувши повідомити про те, що відчалюю в блозі.
Захотілось спробувати щось нове, там де не був. Вирішив поїхати у Солотвино.
Ця місцина відома своїми солоними озерами. Подейкують, що це оздоровлення всього організму.
Отож в 3-ій ночі понеділка, поки Ви всі спали я вже був в дорозі. Із Тернополя доїхали туди за 5 годин.
Шлях туди лежить через досить такі цікаві місця, а саме: через річку Дністер (точніше через величезний міст над ним), через Карпати (Яремче, Ворохта), Закарпаття (Рахів і т.д.).
Сама дорога була досить пізнавальна.
Приїхали туди – все зовсім по іншому. Відчувається, що ти вже не в Україні.
Місцеві жителі або не розуміють рідної українською мови, або коли нею до них говориш, то вони щось там кивають 
Ну, мабуть для них вона не така і рідна.
Хазяйка, в домі якої ми жили казала, що за національністю вона Румунка (хоча Солотвино це ж ще Україна).
Солотвино розташоване фактично на кордоні між Україною та Румунією. Річка служить природнім кордоном між державами, то ж при в’їзді туди довелося проходити митний контроль (без паспорта Вас туди, напевно, не пустять – прикордонна зона).
Чув як люди на пляжі говорили, що перепливаєш річку – і ти вже в Румунії. За річкою стояв знак небезпеки.
Що ж, розпакували валізи – треба подивитись на ті солені озера. Мені чомусь здавалося, що ща сольоністю вони будуть такі як і море.
Йдемо дорогою на озера і сміємося з неграмотності місцевих жителів: я не побачив жодної вірно написаної таблички про здачу житла
Найбільше мене вбила така табличка: “Здаемо кимнаты. Е вильни мисця” (типу ми як чуємо, як вміємо – так і пишемо 
)
Були ще кадерніші варіанти написання, типу: “здаються комнаты”, “сдаЙОм камнату” – останній це просто витвір мистецтва.
До речі школи у них там Румунські – не дивно що вони ні на раші ні на українській не вміють писати.
Дійшли нарешті до Озер, вибрали найсольоніше – вхід 3 грн з людини. Непоганий бізнес помноживши на кількість туристів.
З думкою про те, що соленість цього озера прирівняно дорівнює морю я помилився
Вода така солена, що тільки но в неї заходиш – то все тіло щіпаєш.
Посидиш годинку, поплаваєш, виходиш – лице біле наче намащене кремом, волосся тверде наче в цементі, а на тілі, певно, зо дві три пачки солі висипано.
Відчувається що там сіллю аж кишить. Сидіти більше ніж три години в воді я не міг – сіль вже починали глодати тіло.
Людей – море. Іноземців – ще більше. Мабуть таки так сіль оздоровлює.
Ще одна фішка цих озер – піти на дно, топитись, пірнати і т.д. – неможливо.
Лягаєш на плечі і стати на ноги вже не можеш. Вода тебе так круто тримає що ппц просто
Якщо ліг на плечі – то проси, щоб хтось тебе підняв, бо не встанеш вже.
Мабуть вся справа в солі – тримає сіль. Озеро в ширину досить велике. Плисти важко, бо тіло наче ледь торкається воді, наче на піску лежиш але оскільки я плавати вмію, то мені не було проблематично декілька раз туди і назад це озеро перепливати.
Класно загалом.
Хатинку ми теж зі всіма кофортами зняли і досить по нормальній ціні. Все що потрібне – було.
Загалом мені там сподобалося – дуже цікаве місце.
Також є шахти по видобутку солі. Можна за гроші опускатися на декілька кілометрів під землю.
Наступного літа, мабуть, завітаю знову 
Read more…
